НЕБЕЗПЕЧНИЙ КАРАНТИННИЙ ШКІДНИК – КАРТОПЛЯНА МІЛЬ
Картопляна міль може розширити та спричинити значні збитки виробникам картоплі, особливо в період її зберігання. Прихований спосіб життя шкідника, незначна чисельність у першій половині вегетації пасльонових культур, схожість ознак пошкодження з іншими видами молей (томатна, тютюнова, пасльонова) суттєво ускладнюють виявлення картопляної молі.
Картопляна міль (Phthorimaea operculella Zell.) –небезпечний карантинний шкідник картоплі та інших пасльонових культур, обмежено поширений на території України. У період вегетації рослин родини Пасльонових личинки молі живляться наземною і підземною частинами рослин, а після збору врожаю, здатні знищити в сховищах мало не весь вирощений урожай. Метелик з сірими крилами в темну цяточку з розмахом близько 12 -16 мм. Самець менше самки. Задні крила прикрашені довгою світлою бахромою.
Яйце розміром 0,8 мм, овальне, перламутрово-біле. З часом воно темнішає і через його оболонку часто буває видно личинку. Личинки голі, брудно-кремового або зеленуватого кольору (в залежності від того, харчуються вони бульбою чи листям), довжиною близько 10-15 мм. Линяє 4 рази. Перед заляльковуванням темнішає та вкорочується.
Лялечка - 5-6,5 мм, коричнева, знаходиться в шовковистому сріблясто-сірому коконі в поверхневому шарі ґрунту, під бульбами або на рослині при основі черешків листків, а також в різних щілинах, на мішковині або іншому таропакувальному матеріалі.
Одна самка живе до 3-4 тижнів, і за цей період може відкласти до 200-300 яєць, розміщуючи їх знизу на листки, на стебла, ґрунт, оголені бульби картоплі по одному чи невеликими купками. В овоче- та картоплесховищі міль відкладає яйця в заглибини біля вічок бульб, у пошкодження, а також під прилиплі грудочки землі. В умовах України міль на полях утворює 4-5 поколінь та 1-2 покоління в сховищах.
Зимує у стадії личинки старших віків і лялечки в коконах під рослинними залишками, у поверхневому шарі ґрунту, а в картоплесховищах — у всіх стадіях розвитку.
Навесні, у разі висаджування бульб з відкладеними на них яйцями або заселених гусеницями чи лялечками, шкідник знову потрапляє у поле.
Виліт метеликів відбувається ранньою весною (в кінці квітня — травні) і зустрічаються у природі до кінця жовтня — листопада.
Активність молі спостерігається в темний час доби. Вдень метелики сидять на нижньому боці листків. Порушивши кущі картоплі, можна побачити, як дрібні метелики злітають, кружляють над бадиллям і знову сідають на листя і стебла, зливаючись з ними. Восени метелики активні вдень.
Личинки дуже ненажерливі, поїдають не тільки листя картоплі, томатів і тютюну, але і підземну частину культурних рослин. Вони активно рухаються, потрапляючи на листя та стебла, обплітають себе павутиною і виїдаючи паренхіму, утворюють міни. В бульби потрапляють через вічка, тріщини та пошкодження і прокладають ходи спочатку в поверхневому шарі. У цьому випадку шкіра бульби над ними підсихає, зморщується і з часом осідає, на ній утворюється помітний рубець. Проникаючи вглиб тканини, гусінь виїдає мережу вузьких розгалужених ходів. Листя табаку, пошкоджені гусінню картопляної молі, стають непридатними для сигар.
Характерною ознакою пошкодження картопляною міллю є наявність екскрементів на поверхні бульби. Ходи гусені діаметром 2-3 мм знаходяться під шкіркою та всередині бульби, їх стінки покриті павутинням. Плоди томатів і баклажанів, які мають гладеньку поверхню, пошкоджуються личинками молі біля плодоніжки.
Поширюється у всіх стадіях розвитку з бульбами картоплі та плодами пасльонових культур, тарою та ґрунтом.
Враховуючи велику шкодочинність картопляної молі необхідно застосовувати комплекс заходів, направлених на виявлення, локалізацію та ліквідацію цього небезпечного організму: це карантинні, організаційно-господарські, агротехнічні, а також хімічні та біологічні.
Проводиться ретельний фітосанітарний контроль пасльонових культур, які надходять з зон поширення шкідника.
Систематично підлягають фітосанітарному моніторингу (візуальний та феромонний нагляд) поля, місця складування і зберігання пасльонових.
Необхідно дотримуватися просторової ізоляції пасльонових культур у сівозмінах, не допускати їх повторних посадок на одному і тому ж місці протягом 3-х років, а також використовувати здоровий посадковий матеріал та садити картоплю на глибину не менше 15 см. Доцільно вирощувати ранню картоплю, що практично не пошкоджується шкідником. Декоративні пасльонові заборонено вирощувати в зоні поширення шкідника. Полив зрошуваних ділянок потрібно здійснювати переважно дощуванням, що забезпечує часткову загибель гусениць, які відродилися, і не допускає оголення бульб. Регулярно проводити підгортання кущів, щоб бульби нового урожаю знаходилися під шаром ґрунту не менше 5 см. Знищення дикорослої картоплі, а також бур’янів родини Пасльонових, які є резерваторами картопляної молі (дурман звичайний, паслін чорний і інші). Збирання всіх бульб та вивезення з поля. Не слід залишати на полі викопану картоплю, щоб метелики не відкладали в неї яйця. Скошування та знищення бадилля за 5-7 днів до його всихання. Після збирання врожаю знищуються залишки бур’янів. На полях з-під пасльонових культур проводять глибоку оранку. В сховищах необхідно підтримувати температурний режим несприятливий для розвитку молі (+3–4 °C).
Для хімічної боротьби з картопляною міллю використовуються інсектициди відповідно до Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. Обробку слід проводити відразу ж після виявлення метеликів шкідника, не чекаючи появи гусені. Перед закладанням овочів на зберігання рекомендується їх профілактична хімічна обробка. Також проти картопляної молі застосовуються біологічні препарати.
Державний фітосанітарний інспектор Алла Козаченко
