САМШИТ У НЕБЕЗПЕЦІ!
Самшит – одна з непримхливих рослин для дизайну присадибних ділянок. Але нещодавно в цієї довговічної вічнозеленої рослини з’явився шкідник. Самшитова вогнівка (Cydalima perspectalis) - лускокрилий представник східно-азіатської фауни з 2006 року з’явився в Європі і вже посів свою нішу на Буковині та Закарпатті.
Якщо минулими роками розповсюдження самшитової вогнівки було представлено локально, то через аномально теплу зиму вогнища шкідника значно розширилися.
Зимують гусениці в щільних білих коконах між листям. Навесні вони виходять зі своїх коконів, дохарчовуються і заляльковуються. Через 10-15 днів з лялечок вилітають метелики. Після спарювання самки вогнівки відкладають на молоді листочки самшиту невеликими купками яйця, з яких невдовзі відроджуються гусениці довжиною 1-2 мм, жовто-зеленого кольору з чорною головою. Їх розвиток триває приблизно 3-4 тижні. За цей час шкідники стають темно-зеленого кольору з широкою чорною та тонкими білими лініями обабіч і досягають 3,5-4 см в довжину. За рік може розвиватися 3-4 покоління. Личинки в процесі живлення накопичують отруйні речовини самшиту, тому їх не поїдають птахи.
Гусениці, що тільки-но прокинулися після зимівлі, на початку виїдають нижню сторону листків, залишаючи неушкодженим верхню його частину. Гусениці старших віків грубо об’їдають листя, обплітають їх павутиною. В середньому одна гусінь може з’їсти листок самшиту за 4 години. Згодом, при значному зараженні, кущі починають стрімко всихати, втрачати декоративність і навіть гинути.
За відсутності самшиту шкідник може харчуватися іншими декоративними рослинами: модриною колхідською, лавровишнею, кленом, ясенем, мушмулою японською.
Якщо ви помітили на своєму самшиті цього небезпечного шкідника, на перших етапах його розвитку можна спробувати обрізати уражені гілки або зібрати та знищити яйцекладки гусені. Але якщо шкідник розповсюдився в масі, слід звернутися до хімічного методу боротьби.
Державний фітосанітарний інспектор
Ріта Жартун
