Про право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин
Важливим напрямом розвитку економіки, зокрема в аграрному секторі, є селекційні дослідження, які є об'єктами інтелектуальної власності та продуктом творчої діяльності людини. Селекція є одним із важливих засобів підвищення продуктивності вітчизняного рослинництва. Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» регулює охорону особистих немайнових і майнових прав на сорт.
Особисте немайнове право на сорт підтверджується Державним реєстром сортів рослин, придатних для поширення в Україні, Державним реєстром прав власників сортів рослин, свідоцтвом про авторство на сорт рослин і патентом.
Майнове право власника сорту підтверджується Державним реєстром прав власників сортів рослин і патентом. Обсяг правової охорони сорту, на який видано патент, визначається сукупністю ознак, викладених у занесеному до Державного реєстру прав власників сортів рослин описі сорту. Серед об’єктів інтелектуальної власності, права на які охороняються відповідними міжнародними угодами і законодавчими актами держави, біологічні об’єкти, зокрема, сорти рослин, належать до особливої форми інтелектуальної власності.
Перш за все, це стосується рослин, використання яких потребує багаторазового відтворення за допомогою репродукуючого матеріалу. Сорт вважається придатним для поширення в Україні, якщо він відмінний, однорідний та стабільний, може бути використаний для задоволення потреб суспільства і не заборонений для поширення з підстав загрози життю і здоров’ю людей, нанесення шкоди тваринному і рослинному світу, збереженню довкілля.
Об'єктом права на сорт є й селекційне досягнення у рослинництві, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є:
- новим (матеріал сорту не був відомий цивільному обороту на дату видачі патенту)
- вирізняльним (чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, який є загальновідомим)
- однорідним (результати розмноження сорту збігаються з його ознаками)
- стабільним (ознаки сорту залишаються незмінними після його розмноження).
Різновидами сорту, на які можуть набуватися права, є клон, лінія, гібрид першого покоління та популяція.
Іншими особами, які набули майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин за договором чи законом можуть бути володілець патенту, власник майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту, ліцензіат, спадкоємець або інший правонаступник, суб'єкти, яким надається право на вільне використання сорту рослин, тощо.
Відповідно до Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» володілець патенту - це особа, якій належить впродовж визначеного цим Законом терміну і засвідчені патентом майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин. Відповідно до ст. 39-1 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» майновим правом інтелектуальної власності на поширення сорту рослин є право його володільця на поширення сорту і на дозвіл чи заборону поширення сорту іншими особами, яке полягає в тому, що без дозволу власника свідоцтва про державну реєстрацію сорту рослин не можуть здійснюватися щодо посадкового матеріалу сорту такі дії як пропонування до продажу, продаж або інший комерційний обіг, зберігання для будь-якої із перелічених вище цілей.
Найбільш поширеною правовою формою дозволу використання сортів рослин у господарському обороті є ліцензійний договір на використання об’єкта права інтелектуальної власності. За ліцензійним договором власник сорту (ліцензіар) передає право на використання сорту іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов’язання вносити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені договором з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України та іншого законодавства. Право на поширення в Україні виникає з дати внесення сорту до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. Сорти, не внесені до зазначеного реєстру, забороняється поширювати в Україні.
Провідний фахівець відділу контролю
у сфері насінництва та розсадництва
Суденкова Катерина
